Реймське Євангеліє
| Реймське Євангеліє | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Мова | церковнослов'янська мова | |||
| Країна |  Чехія[1] | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Ре́ймське Єва́нгеліє — церковно-слов'янський пергаментний рукопис, знаменита київська пам'ятка XI—XII і XIV століть. Пам'ятка української мови[2][3]. Має багато найдавніших зразків давньоруської мови в рукописних пам'ятках, порівняно з іншими збереженими тогочасними пам'ятками[4][5].
Складається з двох уривків від різних книг, які були переплетені разом 1395 р.
Один уривок, написаний кирилицею в XI—XII століттях, міг за умови найранішого датування, походити з бібліотеки Ярослава Мудрого. Документів, які б підтверджували його зв'язок з діяльністю Анастасії Ярославни, королеви Угорщини, немає. Поширювана у ЗМІ думка про зв'язок цього уривка з її сестрою Анною Ярославною, королевою Франції, є фікцією.[6]
Другий уривок, написаний глаголицею в XIV столітті, походить з Хорватії.
Реймське Євангеліє складене з двох частин:
- кириличних євангельських читань, 17 аркушів 23х17,5 см (18 та 19 зошити євангелія апракосу), південно-слов'янської редакції, мабуть, з XI—XII ст., придбаних цісарем Карлом IV десь в Угорщині та подарованих Емауському монастиреві у Празі, заснованому 1347 року;
- хорватсько-глаголичної частини (31 лист) із євангельськими й апостоловими читаннями й пареміями на свята за римським обрядом, списаної з хорватського оригіналу 1395 року ченцем Емауського монастиря для католицько-слов'янської богослужби.
Кінцевий глаголичний запис, мовляв, першу (кириличну) частину написав святий Прокіп Чеський, на думку деяких дослідників не відповідає дійсності.
Цілий кодекс, за одним з припущень, занесений гуситами (монастир спалений у 1421 році) до Царгороду, був куплений кардиналом Карлом Лотаринзьким[fr], що пожертвував його собору в Реймсі (Франція), де він зберігається від 1574 року.
Згадка про те, що на рукописі ніби присягали при коронаціях французькі королі, є непідтвердженою джерелами легендою[7].
Євангеліє цінувалось за багату, з частками реліквій, обкладинку, та незрозумілий (індійський, як вважалось, текст). Тільки в 1717 р. віце-канцлер Росії П. Шафіров ідентифікував написану кирилицею частину. Немає документального підтвердження, що його оглядав Петро І.
Під час Французької революції обкладинку з реліквіями знищили, а сам унікальний рукопис вважали загубленим у регіональній французькій колекції — його зберігали в міській бібліотеці Реймса — міста, де з давнини коронували французьких королів.
У 2010 році 32 сторінки, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами. Презентація видання відбулася в Києві, у Софійському соборі.
З уваги на ці легенди кириличну частину євангеліє друковано тричі факсимільно:
- «Sylvestre de Sacy, Evangeliaire slave…», Париж 1843
- Leger L. L'Evangéliaire slavon de Reims …", Реймс-Прага 1899.
Мову Реймського Євангеліє вивчали Петро Раковський-Білярський (1847, що кириличну частину визначив як румунську копію XIV ст. з сербсько-болгарського оригіналу) та Олексій Соболевський («Русский Филологический Вестник», ч. 18, 1887, що уважав її сх.-слов. відписом 11 — XII ст.).
- Реймське Євангеліє, глаголична частина
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Реймське Євангеліє ХІ ст. // Німчук В. Хрестоматія з історії української мови X—XIII ст. [Архівовано 5 липня 2019 у Wayback Machine.] // НАН України. Інститут української мови. — Київ; Житомир: Полісся, 2015. — С. 113. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х—ХІІІ ст.). — Назва обкл.: Історія української мови. Хрестоматія X—XIII ст.
- Реймська Євангелія / Старо-слов'янська мова української редакції // Огієнко Іван. Історія церковнослов'янської мови: Найважніщі пам'ятки церковнослов'янської мови. Пам'ятки старослов'янські Х—XI віків. Том 5. — Варшава: Друкарня Синодальна, 1929. — С. 144—151.
- Толочко О. П. Реймське Євангеліє [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 171. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- І. П. Чепіга. Реймське євангеліє [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.] / УРЕ
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. [2] [Архівовано 23 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Пуцько В. Г. Київський рукопис французької королеви Анни. В кн.: Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів, вип. 4. К., 1998.
- ↑ https://www.bm-reims.fr/PATRIMOINE/doc/SYRACUSE/1866490/liber-evangeliarum-et-epistolarum-ad-usum-ecclesiae-ss-hieronymi-et-procopii-pragensis-vulgo-texte-d
- ↑ Реймське Євангеліє ХІ ст. // Німчук В. Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст. / НАН України. Інститут української мови. — Житомир: Полісся, 2015. — С. 113. — (Зібрання пам'яток української мови найдавнішого періоду (Х — ХІІІ ст.).
- ↑ Пам'ятки української мови [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] / Українська мова (енциклопедія)
- ↑ Людмила Гнатенко. Реймське Євангеліє — унікальна кирилично-глаголична писемна пам'ятка // Реймське Євангеліє. Видання факсимільного типу. Дослідження: у 2 т. — К.: Горобець, 2019. — Т. 2 : Дослідження. — 2019. — С. 31; 33. — 148 с. — ISBN 978-966-2377-47-7 (Т. 2); ISBN 978-966-2377-45-3.
- ↑ Александрович В. Київські аркуші Реймського Євангелія // Реймське Евангеліє Анни Ярославівни / Александрович В. С. — Львів: Видавництво 'МС', 2010. — С. 24. — 200 с. іл. — ISBN 078-966-8461-53-8.
- ↑ Толочко О. П., [1] [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] ; РЕЙМСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
- ↑ Corvinus Jastrzobski, Notice sur le texte du Sacre [Архівовано 22 вересня 2014 у Wayback Machine.] ; in Achille François et Jouffroy d'Abbans, Dictionnaire des inventions et découvertes anciennes et modernes. — Р. 384—396.
- Реймське Євангеліє // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 312.
- Є. Луняк. Реймське євангеліє [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Сайт «Мислене дерево»
- Реліквія, яку донька Ярослава Мудрого вивезла у Францію, повертається в Україну [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] / prostir.museum, 23.12.18
- Слідами Анни Ярославни [Архівовано 23 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Реймське Євангеліє // Шкільні твори [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Забутий в одній із регіональних французьких колекцій унікальний рукопис — Старокиївське Реймське Євангеліє — дочекався свого видання в Україні [Архівовано 25 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- О. Ремовська. У Києві презентують «Реймське Євангеліє Анни Ярославівни» [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Радіо Свобода, 20 жовтня 2010
|
Це незавершена стаття про рукопис. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
